Г. Квітка-Основ'яненко

Сватання на Гончарівці

Г. Квітка-Основ'яненко

Сватання на Гончарівці

Найближчі вистави: 23 Вересня 18:00 /


Тривалість — 2:00
Прем'єра відбулась 05 Грудня 2009 року



Дійові особи та виконавці

Прокіп Степан Глова народний артист України,  Віталій Гончаренко 
Одарка Надія Шепетюк,  Лідія Остринська народна артистка України 
Уляна Наталія Поліщук-Московець,  Галина Далявська,  Наталія Боймук 
Олексій Роман Гавриш,  Назарій Московець заслужений артист України 
Кандзюба Юрій Брилинський народний артист України,  Борис Мірус народний артист України 
Стецько Андрій Войтюк заслужений артист України,  Василь Коржук заслужений артист України 
Скорик Ігор Гаврилів заслужений артист України,  Ярослав Мука народний артист України,  Євген Федорченко народний артист України 
Тиміш Роман Біль заслужений артист України,  Максим Максименко 
Дівчата Олександра Люта заслужена артистка України,  Юлія Михайлюк-Коржук,  Наталія Боймук,  Галина Далявська,  Світлана Мелеш,  Мар’яна Кучма,  Наталія Лісова заслужена артистка України,  Ольга Бакус,  Інна Калинюк,  Анна Матійченко,  Марія Шумейко,  Мирослава Солук,  Наталія Поліщук-Московець,  Валентина Мацялко заслужена артистка України,  Христина Гузиль,  Христина Гриценко,  Ірина Романчук 
Хлопці Андрій Войтюк заслужений артист України,  Назарій Московець заслужений артист України,  Роман Гавриш,  Андрій Сніцарчук заслужений артист України,  Богдан Ревкевич,  Олесь Федорченко,  Роман Мартин,  Дмитро Каршневич,  Олег Сікиринський заслужений артист України,  Василь Баліцький,  Володимир Пантєлєєв,  Орест Ягиш,  Назар Павлик,  Іван Довгалюк 


Казали люди, коли сватаєшся до дівки, то треба дивитися і на дівку, і на придане. Але ж воно по різному буває…

Може бути гарна дівка, а скринь нема. А як є скрині, то дівка якась не до ладу. А ще казали, що потрібно добре дивитись, бо любов, то – любов, а гарбузи на городі ще не перевелися.

Вродливі дівчата та мужні хлопці, запальні танці та співи, вир емоцій та почуттів.
«Сватання на Гончарівці» – це наш дух, наша традиція, наша історія!
Олеся Галканова
керівник бюро
НАУД театр ім. М. Заньковецької
 

 
Заньківчанське “Сватання на Гончарівці” – це три години жартів, пісень і танців. З боку переповненої глядацької зали – це три години сміху та оплесків. Дійство відбувається під живий супровід оркестру. Музику для “Сватання” написав львівський композитор Сергій Рудей. Народні пісні до вистави добирав сам Стригун – це тексти, що, за словами Федора Миколайовича, “лягали на душу”. 
Тетяна Козирєва
 "Високий замок"  07.12.2009
 

 
Глядач хоче дізнаватися про проблеми сучасності, його цікавить він сам, він хоче посміятися і поплакати над собою, над власним життям. Публіці це необхідно.

До прикладу, вистава “Сватання на Гончарівці” – в Україні дуже багато Стецьків, особливо у “власть імущих”. Ми можемо ставитися до мера Києва, як до Стецька, але ж у нього є своя логіка, свої поняття. Можемо погоджуватися з цим чи не погоджуватися, але така персона є. Таких людей багато в партіях, але їх теж слід збагнути та зрозуміти: чому, звідки з’являється такий продукт, такий характер, такий образ? Це ще одна проблема нашого сус­пільства – брак взаєморозуміння. 
Оксана Жила
"Львівська газета"  
10.12.2009 року, № 0 (1583)
 

 
І справа аж ніяк не "у Кандзюбиній худобі" чи в інших "привабах", які за сюжетом бачить у комбінації "Стецько + Уляна (Наталя Боймук)" її мати Одарка Шкурат (Лідія Остринська), а у найбільш яскравих, як на мене, того вечора акторських роботах - народного артиста України Бориса Міруса та молодого заньківчанина Василя Коржука. Хоча глядачі тепло реагували на гру всіх задіяних у дійстві акторів ( особливо, окрім уже названих, на Степана Глову (Прокіп Шкурат), Ярослава Муку (Йосип Скорик) та Назара Московця ( Олексій).

"Сватання на Гончарівці", попри класичний сюжет ("чесна дівчина Уляна кохає бідного парубка Олексія, проте на перешкоді їхньому щастю стає бажання матері видати доньку заміж за багатого Стецька") - дуже українське ментально, - розповідав журналістам Федір Стригун напередодні прем'єри. - Ми любимо свої болячки, любимо страждать, плакать, жаліться. Самі придумуємо собі проблеми, щоб поплакати над ними й пожалітися. І виходить такий абсурд. Треба встати й зупинитися. Адже й так зрозуміло, як треба жити! Ні, ми довго поплачемо, постраждаємо, де страждати, може, й не треба. І коли Одарці світить Кандзюбина худоба, і коли їй шкода Олексія, і він їй дуже подобається, вона його любить. Але якби ще худоба! І вони плачуть. А збоку так смішно. А взяв би Олексій молота, та одігнав усіх... Мабуть, ми тому й бідні, що дурні. А дурні тому, що бідні. І нема на то ради. І в "Сватанні на Гончарівці" це дуже чітко прописано. Дуже Стецьків у нас багато з'явилося. Куди не глянеш, всюди є свій Стецько. Але переконаний - треба борсатися, працювати, боротися..."

Ярина Коваль
"Львівська пошта" 06.12.2009
 


Працівники літературної частини театру анонсували виставу як антидепресант, як таку, що підтверджує: гумору забагато не буває. Глядачі й справді часто й щиро вибухали сміхом.
Наталя Дудко
sumno.com , 13.09.2009