Відбулась прес-конференція з нагоди відкриття 102 - го театрального сезону

30 серпня, відбулася прес-конференція з нагоди початку сезону в Національному театрі імені Марії Заньковецької. 

Про авантюрне львівське кіно: Як заньківчани знімають новий фільм «WUNDERKIND»

Актори театру імені Марії Заньковецької знімають свій новий фільм. Минулого року вони створили короткометражку «Гамбіт», яка знайшла чимало схвальних відгуків. На цьому заньківчани вирішили не зупинятися і вже почали знімати нову кримінальну комедію.
Заслужений артист України, актор Національного театру імені Марії Заньковецької, музикант благодійного кавер-гурту «Роги», а віднедавна і режисер короткометражних фільмів Андрій Сніцарчук розповів журналісту ІА «Діло» про нове творче дітище, яке вже у кінці року зможе оцінити загал. Фільм «WUNDERKIND» стане його другим короткометражним фільмом після минулорічного успішного «Гамбіта».

Андрій Сніцарчук Фото: facebook.com/snitsarchuk
– Чому актори театру вирішили самі знімати фільми?
– Акторів завжди захоплює світ кіно. Більшість акторів Львова не є балувані фільмами чи якимись епізодичними ролями у короткометражках та роликах, тому звичайно, що їх туди тягне.Якщо гора не йде до Магомета, то Магомет йде до гори. Тобто, якщо кіно до нас не йде, тоді ми підемо до кіна. Власне, так і зробили. Спершу ми з Ромком Мартином, моїм колегою-актором, вирішили «побавитися» у якісь такі смішні відео, для себе. Люблю жарти. Досі відчуваю, що не виріс, тому люблю підстьобувати, робити кумедні ролики. Думали розвивати якийсь Youtube-канал. Так тривало до того часу, поки ще один наш колега Василь Коржук не представив свою ідею, щоб зняти кіно! Це була історія на класну соціальну тему. Фільм був дуже великий. Ми розуміли, що на мобілку то не вийде зняти. Але короткий метр, чому ні, можна спробувати. Ми розписали сценарій. Цей період пройшов якось дуже швидко і насичено. Створили «Гамбіт». Зараз згадую і просто не уявляю, що все це було зі мною.

– Як оцінили ваш фільм глядачі?
– Є дуже багато позитивних відгуків. Глядачі надали нам величезний кредит довіри, бо я самокритичний до болю у голові. Все одно вважаю, що фільм далекий від ідеалу. Проте нас високо оцінили на міжнародному фестивалі «Громадський проектор», який проходить у Миколаєві. Цвіт кіношної української індустрії похвалив нас. Дали премію. Звісно, вказали на помилки, про які ми самі прекрасно знаємо. На монтажі їх бачили, ще на зйомках знали про них, що буде лажа. Бо ми не вміємо знімати кіно, але пробуємо.
– Коли ви зрозуміли, що на стрічці «Гамбіт» не треба зупинятися і задумали знімати новий фільм?
– Після «Гамбіту» однозначно зрозуміли для себе, що не треба зупинятися. Потрібно щось далі знімати. Після прем’єри ми були на «хайпі». В січні прийняли рішення – щось бігом знімаємо до Дня святого Валентина. Андрій Войтюк запропонував цікавий сценарій, така легка комедія. За місяць зняти, змонтувати і видати на екрани – це був шалений ризик, ми б не встигли і на той день була запланована всеукраїнська прем’єра нового вітчизняного фільму. Тому ми, як то кажуть, забили на то діло. Потім Український культурний фонд оголосив про гранти на зняття нових фільм за класикою української літератури. Ми погрузилися у проект «Заручини» за творами Винниченка. До 22 березня сиділи над цим проектом. Фільм зняти – це десь 10% проблем, а 90% – написати весь проект. Але його таки написали. У квітні прийшла відповідь, що ми його запороли. Документів якихось не вистачило. Щоб бавитися з державою у такі речі, то не треба бути такими авантюристами, як ми. Треба мати багато людей, продакшн, де кожен працює і займається чимось конкретним. Бо це все робимо власними силами і за рахунок якогось свого ентузіазму та запалу.
Фото: XV Studio Production
– І тоді виник «WUNDERKIND».  
– Так, після того приймаємо рішення, що будемо знімати щось своє і своїми силами. Войтюк підкинув хорошу ідею. Таку соціалку, як «Гамбіт», про розумного чувака (вундеркінда), який немає грошей, ходить по підприємцях, спонсорах, йому не дають коштів, потім він ті гроші краде і хлопця вбивають. Подумали, щось у цьому є, круто. За дві ночі написав план сценарію і все ніби класно, але у кінці чувака вбивають… Облом якийсь, не то. Тоді вирішили, що можемо зробити веселий кримінальний фільм. У травні у нас вже був сценарій, порахували бюджет, зрозуміли, що треба 10 знімальних днів. Подалися на «Спільнокошт», щоб знайти гроші для старту. Оскільки ситуація дуже непевна в країні, якийсь передкризовий стан, народ це відчуває, тому збір коштів дуже скрутно йде. На «Гамбіт» зібрали 50 тис. майже без проблем. Зараз нам також потрібно приблизно 50 тис. грн (інтерв’ю записане у кінці липня, – автор). Маємо дуже хороші показники у Facebook, багато переглядів та репостів, але з грошима люди не готові розлучатися. У нас знімається також відома музикантка Оксана Муха. Вона запостила про проект у себе на сторінці і за день було 20 тис. переглядів, а грошей все нема.
 
 
– Грошей немає, але ви вже почали знімати цей фільм?
– Ми вже відзняли чотири знімальні дні на ті кошти, що нам дав наш меценат з однієї IT-компанії. Таким чином трішки рекламуємо його фірму. Це всього 30 тис. грн. Плюс друзі перекинули 10 тис. грн. Дуже багато економили, та цих 40 тис. грн достатньо було для старту. Але гроші у нас закінчилися. Залишилося пару тисяч і цього не вистачить навіть на один знімальний день. Дуже багато грошей йде на транспорт, бо всією групою виїжджаємо. Плюс у нас задіяно 49 акторів. Тобто це багато людей. Цікаво, що найдорожчою вийшла найкоротша сцена, яку зняли у львівському аеропорту. Планували там сім годин бути, але нам надали лиш дві години, та ми встигли все задумане зробити за 1 год. 50 хв.
– Думали над тим, щоб звернутися за допомогою до кіношників із досвідом?
– Безкоштовно співпрацювати мало хто хоче. Багато класних сценаріїв лежить в шухлядах хороших продакшинів, які можуть зняти фільми дуже круто та професійно. Але банально, всім треба фінансування. Багато історій тому пропадає. Бо всі у підсумку хочуть заробити на цьому.
– То скільки днів вам ще залишилося відзняти? Який хронометраж короткометражки?
– Ми максимально скоротили наші графіки, щоб втиснути зняти все за вісім днів. Наразі зняли лише чотири, залишилося ще чотири. Хронометраж «WUNDERKIND» становитиме близько 30 хв.
 

– Враховуючи, що гроші важко зібрати, будете витрачати свої кошти, щоб завершити фільм?
– Звісно, і будемо позичати гроші. Підемо на такий ризик. На чотири дні зйомок потрібно ще 40-50 тис. грн. Ведемо переговори з багатьма підприємницями, шукаємо підтримку. Але цього року ситуація така, що люди тисячу гривень краще витратять на якийсь додатковий відпочинок, ніж на розвиток фільмів. Хоча, насправді, 100-150 тис. грн – це копійки для такого фільму. Оператор у нас хороший хлопець, бо здає нам свою камеру в оренду за мінімальну ціну, чисто символічно – пару гривень на цигарки. Ще розповім про професіоналів у команді. Одна дівчинка написала нам, що вона з віденської кіношколи, в університеті вивчала кіносправу. Я сказав їй, що це класно, але ми не маємо грошей, то, відповідно, яка їй від нас користь? Вона сказала, що ні, цікаво і без грошей. Я дякую їй за такий вчинок. Вона шалено нам допомагає, величезна підтримка, бо має освіту, знає, як краще зробити, що не буде клеїтися, тобто швидко помічає, коли щось не так у кадрі.
– Коли продовження зйомок?
– Я думаю, що п’ятий знімальний день буде орієнтовно 19 серпня. Всі повернуться з відпусток. Не маємо права тримати акторів, бо нічого не платимо їм. Щоправда, до кінця серпня не вийде зняти ці чотири знімальні дні. Бо у нас немає одного актора, якого вже задіяли у зйомці. Він приїде до Львова десь у середині вересня, тоді і буде останній знімальний день.
– Фільм можна буде глянути вже у жовтні? Прем’єра у кінотеатрі?
– Монтаж вже зараз відбувається. Змонтовані окремі сцени. Вже готовий продукт буде не у жовтні, думаю, десь у кінці листопада, тоді зробимо прем’єру. Можливо, ми покажемо його у кінотеатрі. Не хочу забігати наперед, бо це важкі переговори, адже для кінотеатру важливо, щоб це було вигідно їм. Також думаємо про те, щоб викласти його на якісь платні сервери, щоб отримати мінімальний прибуток. Однак безперечно, що за півроку чи за рік завантажимо його в Youtube.
Фото: XV Studio Production
– Ви казали, що «WUNDERKIND» – це кримінальна комедія. Фільм буде не зразок фільмів Гая Річі?
– Не зовсім. Гай Річі – це жанр. Так само Квентін Тарантіно – це також жанр. У них надзвичайно цікаві сценарії, хоч фільм виглядає просто знятим, але насправді там є дуже багато оригінальних деталей. У нас не вийде зробити «Гай Річі стайл». Хоча музика у нас буде подібна, як у його фільмах (Сміється, – автор). Не хочу сказати, що копіюю Гая Річі, просто щось схоже може простежуватися. Чесно скажу, що «WUNDERKIND» не буде чимось суперкласним, це і так ясно, але спробуємо зробити щось максимально цікаве для глядача.
– Чи плануєте знімати третій фільм?
– Думаю, третій нам також вийде зробити. Хоч створення фільму страшенно втомлює, вимотує нерви та фізичні сили. Розумію, що повний метр не втнемо, бо ніяких «Спільнокошт» та друзів не вистачить. До того ж, на пітчингах у Держкіно деякі сценарії роками чекають свого часу, хоч потребують всього там декілька мільйонів гривень. Однак, можливо, на місцевому пітчингу вдасться отримати потрібну суму.
– Дивлячись на здобутий досвіт, чи варто у такий авантюрний спосіб знімати фільми?
– Я думаю, що варто. Особисто мені – це подобається, воно круто, класно і цікаво! Даємо акторам, які вперше стоять перед камерою, можливість здобути новий досвід. До того ж, все рівно якоюсь мірою розвиваємо цю індустрію, бо вкладаємо у кіно гроші і створюємо готовий продукт. Як то кажуть, океан живиться річками. У будь-якому випадку всі ці спроби у підсумку дають результат. На мою думку, індустрію фільмів зараз особливо розвивають соцмережі. Адже всі ті Youtube-канали з мільйонами підписників впливають на думку іменитих режисерів та студій. Монтаж стає все швидшим, майже блискавичним. Діти відмалечку вчаться знімати і розповідати свої історії за допомогою телефонів. Тому у майбутньому нас чекають нові цікаві фільми.
– Чи хотіли б ви, щоб інші театри також почали знімати фільми?
– Так! Для цього ми і створювали благодійного кавер-гурт «Роги» і почали знімати фільми. Подобається, коли актори роблять щось не таке профільне, до чого звикли. Бо у більшості актори цього страшенно бояться. Звісно, хотів би, щоб театри запрошували мене у свої фільми. Готовий допомагати всім, чим зможу. Хотів би, щоб театри розвиватися і у цьому напрямку.
Розмовляв Юра Мартинович

Роман Мартин про авантюрне Львівське кіно

«Все, що нас не вбиває, робить сильнішими. Тому я питаю в Бога не «за що?», а «для чого?»

Відверта розмова з актором театру і кіно заньківчанином Олесем Федорченком про життя «до» і «після» аварії, про улюблений театр, ролі в кіно, друзів і титанічну роботу над собою.
Людмила Пуляєва
"Високий Замок" від 26.01.2019
 

У Львові відроджують Заньківчанські вечори

24 березня у Львівському драматичному театрі імені Марії Заньковецької відбудеться перший весняний Заньківчанський вечір за участі мовознавця, професора, директора інституту української мови НАН України Павла Гриценка.

Фатум бути емігрантом

Конкурсна комісія рекомендувала Андрія Мацяка на посаду директора театру ім. М.Заньковецької

Як повідомили джерела Гал-інфо, вчора 22 травня, конкурсна комісія при Міністерстві культури України рекомендувала Андрія Мацяка на посаду директора театру ім. М, Заньковецької.

https://galinfo.com.ua/news/konkursna_komisiya_rekomenduvala_andriya_matsyaka_na_posadu_dyrektora_teatru_im_mzankovetskoi_288165.html
Прес-служба театру
Як повідомили джерела Гал-інфо, вчора 22 травня, конкурсна комісія при Міністерстві культури України рекомендувала Андрія Мацяка на посаду директора театру ім. М.Заньковецької.

Все про прем'єру "Перед заходом сонця"

Запрошуємо ознайомитись з публікаціями нашим партнерів - засобів масової інформації про прем'єреу виставу "Перед заходом сонця" (Г. Гауптман) в постановці Алли Бабенко.

Хореографічна кухня театру Заньковецької

Гал-інфо продовжує знайомити своїх читачів з невідомою стороною життя театру Марії Заньковецької. Цього разу нам вдалось розговорити головного балетмейстера драматичного театру – Олену Балаян. Як починалась робота хореографа із заньківчанами та з якими труднощами довелось зіткнутись – про це та інше читайте далі в інтерв’ю з хореографом.

«Коли мене взяли у театр ім. Заньковецької, здавалося, опинився серед богів культурного Олімпу»

Режисер Вадим Сікорський — про творчість, шлях на сцену і еволюцію від актора до режисера