«У школі, коли дізналися, що хочу бути актором, дивилися на мене як на дивака»

Розмова з актором-заньківчанином Олегом Сікиринським — про театр, особисте життя і «Капустяний Оскар»

Рівно за тиждень на сцені нашого театру гастролюватиме литовський театр.

Неймовірна версія «Бориса Годунова» О. Пушкіна 

Олександр Норчук: Військовий? Медик? Ні, Актор!

Несподівана «Павлинка» вже незабаром приїде до Львова

Вже незабаром, 7 листопада 2018 року, о 14-й та о 18-й годині Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені О. Кобилянської на сцені Львівського національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької покаже львів’янам виставу «Павлинка» Янки Купали.

Євген Нищук зібрав майже 170 тисяч гривень для лікування Олеся Федорченка

В неділю, 2 грудня 2018 року, в Театрі імені Марії Заньковецької  міністр культури Євген Нищук зіграв благодійну моновиставу “Момент кохання”. Всі зібрані кошти передали на лікування актора-заньківчанина Олеся Федорченка.

Спіймати останні промені сонця…

Національний театр ім. М. Заньковецької завершив гастролі у Києві виставою за п’єсою Герхарта Гауптмана
Спіймати останні промені сонця…


ГОЛОВНА » АНТРАКТСпіймати останні промені сонця…
Національний театр ім. М. Заньковецької завершив гастролі у Києві виставою за п’єсою Герхарта Гауптмана[Ельвіра Загурська] Ельвіра ЗагурськаЛИСТОПАД 30, 2018
0
95 Переглядів
0
0
РЕПОСТИПоділитися на Facebook
Twitter
У творах відомого німецького письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури Г. Гауптмана змішалися німецький романтизм/сентименталізм, натуралізм та експресіонізм, тож знайти їм адекватне сценічне втілення є досить складним завданням для режисера.

«Перед заходом сонця» – однією із найзнаковіших п’єс драматурга – Національний театр імені М. Заньковецької завершив свої гастролі у Києві.  Будь-яка класична п’єса є зразком дослідження психологічної проблеми. У даному випадку в центрі уваги – стосунки між поколіннями.

Терміном «невропатична сім’я» в психології означається група дегенеративних захворювань; у виставі такими «дегенеративними захворюваннями» є діти головного героя Маттіаса Клаузена (Богдан Козак): Оттілія (Христина Гриценко),  Вольфганг (Андрій Войтюк), Беттіна (Наталія Лань), а також наймолодший син Егмонт (Роман Мартин). Видається, що особливу турботу про нього щогодини проявляє Беттіна, яка обіцяла робити це своїй матері перед її смертю три роки тому. Видається, що усі діти ніжно й гаряче люблять та цінують свого батька. Проте…

У спектаклі немає виразних соціальних акцентів (режисер-постановник – Алла Бабенко); за великим рахунком, на першому плані тут психологічні особливості стосунків всередині сім’ї: сіблінг-конфлікти, ставлення дітей одне до одного та до батька і матері, їхня спільна ненависть до молодої жінки, яка претендує на місце останньої. У поведінці Беттіни на перший погляд – жертовність, але в основі – відголоски комплексу Електри (Г. Гауптман дуже добре орієнтувався в новітніх психологічних віяннях свого часу).

Усі симпатії глядача однозначно будуть на боці головного героя і, відповідно, увесь спектр негативних емоцій він почуватиме до його дітей. У п’єсі все далеко не так однозначно, там, радше втілюється те, що сучасний психоаналітик Дмитро Лобачов визначив як «первісну патологічність кожної сім’ї». Так, Маттіас Клаузен у виконанні Богдана Козака – творча й харизматична особистість, людина з філософським та поетичним світосприйняттям, але автор проводить думку, що після смерті дружини його свідомість іноді затьмарюється, всі готові до того, що в будь-який момент з ним може трапитися напад, тож його остаточне божевілля не є результатом лише підступних та аморальних вчинків його дітей.

У поведінці Беттіни на перший погляд – жертовність, але в основі – відголоски комплексу Електри

         У такого чоловіка може до безтями закохатися, за текстом, 18-річна молода особа, проте у виставі його стосунки з Інкен (Олександра Люта) тут радше носять партнерський характер, вона є не протиставленням, а гармонійною частиною цієї складної дисгармонійної моделі родини. І тут справа не у віці акторів, а в глибокому людському досвіді спілкування та поваги до Вчителя у професії, що – у цьому конкретному випадку – накладається на малюнок ролі.

«Життя – це майже безперервний ланцюг власних відкриттів» – стверджував драматург. Смерть вінчає фінали багатьох драм Г. Гауптмана; «Перед заходом сонця» пронизане передчуттям наближення пітьми (п’єса написана у 1932 році). Ця вистава є «власним відкриттям» Національного театру імені М. Заньковецької, і вона нічого не передбачає – але й чи потрібне нам зараз подібне передчуття …

Ельвіра Загурська, 10,12,2018, Київ театрально - концертний 

Фатум бути емігрантом

Роман Мартин про авантюрне Львівське кіно

У фойє Заньківчан на час Великодніх святкувань було прикрашено писанкове дерево.

Із такою ініціативою до керівництва театру звернулися Наталка Криничанка, голова Львівської міської громадської організації “Фундація дослідження Лемківщини” та Дитяча школа народних мистецтв міста Львова (в особі директора Галина Вихованської, члена Національної Спілки художників).

Таємниці театру Заньковецької

Заньківчани святкують своє 100-річчя.