Народився 9 березня 1936 року.
Освіта – Харківський державний театральний інститут (1959 рік), акторський факультет, закінчив з відзнакою, керівник курсу – народний артист СРСР Д. Антонович, викладачі – заслужений артист України В. Мізиненко, доцент Оглоблін.
Святослав Максимчук є ініціатором та автором «Заньківчанських вечорів», які стали визначним явищем у культурному середовищі Львова.
Трішки історії. Прологом до «Заньківчанських вечорів» став літературний вечір Дмитра Павличка, який відбувся в листопаді 1989 року. Починаючи з січня 1990 року були запроваджені аналогічні вечори за участю письменників, політичних та громадських діячів. Назва була зафіксована у лютому 1990 року – «Заньківчанські вечори».
Першим гостем став Іван Драч, а далі письменники: Микола Жулинський, Іван Дзюба, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Валерій Шевчук, Петро Скунць, Ігор Калинець, Роман Лубківський, Богдан Стельмах, Роман Іваничук, Михайло Косів, Борис Олійник;
політичні та громадські діячі, вчені: Президент України Леонід Кравчук, Президент України Леонід Кучма, Президент України в екзилі Микола Плав’юк, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Горинь, Міністр оборони України Костянтин Морозов, Ігор Юхновський, Юлія Тимошенко, Ярослав Кензюр, Михайло Сирота, Іван Заєць, Богдан, Гаврилишин, Володимир Литвин, Тарас Гунчак (США) та представники української діаспори у Великій Британії, Бразилії, Австралії, Канаді, та інші.
Мета вечорів – засвічування особистостей української літератури, культури, політики. Вечори записувалися ЛТБ у повному обсязі та мали великий резонанс.
" Щодо мене, то сцена, звичайно, своя, рідна, а от моя роль… Хоч, може, й не роль? Може, це якось інакше називається? Вийти у виставі — зовсім інше, партнери поряд, десятки репетицій, добре знаєш, як кожен на сцені поводиться. Іноді навіть поведінку глядачів можеш передбачити. А коли діалог не з партнером, а з людиною, якої досі міг не знати, з якою познайомився під час зустрічі. А ще можливі непередбачувані й провокаційні запитання… Правда, була давніша велика школа: виступи на запрошення Бюро пропаганди художньої літератури. Разом із письменниками, чи й сам, виїжджав у міста й містечка, в села, колгоспи, не раз доводилося виступати в полі перед трактористами чи в заводському цеху… Я там вчився спілкуватися з людьми, а спосіб нашої пропаганди був не зовсім такий, якого хотіли б у згаданому вище Бюро. Поміж рядками ми намагалися донести до слухачів, що насправді думаємо про «щасливе колгоспне життя» і про офіційну літературу. Звичайно, справді лише «поміж рядками». Але все одно це була добра школа наближення до свого слухача й порозуміння з ним. Я вчився тримати увагу слухача уже зовсім іншого — у залі театру сиділи люди політично заанґажовані. Я мав допомогти гостеві на сцені перемогти того, хто не сприймав його думок, підтримати зневіреного й прийняти підтримку однодумця. Якось перед зустріччю з президентом Леонідом Кравчуком мені своїм тихим голосом порадив Ігор Юхновський: «Мусимо завжди пам’ятати про власну гідність".
Інтерв'ю Ніни Бічуї
"Високий замок"
10.03.2016
повна версія статті
Посилання:
Феномен Святослава Максимчука | Валерій Шевчук, «День», 20.12.2015, читати
http://http://wz.lviv.ua/interview/163328-sviatoslav-maksymchuk-ya-mav-dopomohty-hostevi-na-stseni-peremohty-toho-khto-ne-spryimav-ioho-dumok
https://vechirniykiev.com.ua/news/aktor-svyatoslav-maksymchuk-rozkrutyt-ukrainsku-literaturu-v-interneti
https://varianty.lviv.ua/18574-sviatoslav-maksymchuk-i-berestechko-liny-kostenko