Григорій Квітка-Основ'яненко

Сватання на Гончарівці

Комедія в двох частинах
Тривалість — 03:00
Прем'єра відбулась 05 Грудня 2009 року



Дійові особи та виконавці

Прокіп Степан Глова народний артист УкраїниВіталій Гончаренко 
Одарка Надія ШепетюкЛідія Остринська заслужена артистка України 
Уляна Наталія Поліщук-МосковецьГалина ДалявськаНаталія Боймук 
Олексій Роман ГавришНазарій Московець заслужений артист України 
Кандзюба Юрій Брилинський заслужений артист УкраїниБорис Мірус народний артист України 
Стецько Андрій ВойтюкВасиль Коржук заслужений артист України 
Скорик Ігор Гаврилів заслужений артист УкраїниЯрослав Мука народний артист УкраїниЄвген Федорченко народний артист України 
Тиміш Роман БільЮрій Хвостенко заслужений артист України 
Дівчата Олександра Люта заслужена артистка УкраїниЮлія Михайлюк-КоржукНаталія БоймукГалина ДалявськаСвітлана МелешМар’яна ФехтельНаталія ЛісоваОльга БакусІнна КалинюкАнна МатійченкоМарія ШумейкоМирослава СолукНаталія Поліщук-МосковецьВалентина Бондар-Мацялко заслужена артистка УкраїниХристина ГузильХристина Гриценко 
Хлопці Андрій ВойтюкНазарій Московець заслужений артист УкраїниРоман ГавришАндрій Сніцарчук заслужений артист УкраїниБогдан РевкевичОлесь ФедорченкоРоман МартинДмитро КаршневичОлег СікиринськийЮрій Волинський 


Казали люди, коли сватаєшся до дівки, то треба дивитися і на дівку, і на придане. Але ж воно по різному буває…

Може бути гарна дівка, а скринь нема. А як є скрині, то дівка якась не до ладу. А ще казали, що потрібно добре дивитись, бо любов, то – любов, а гарбузи на городі ще не перевелися.

Вродливі дівчата та мужні хлопці, запальні танці та співи, вир емоцій та почуттів.
«Сватання на Гончарівці» – це наш дух, наша традиція, наша історія!
Олеся Галканова
керівник бюро
НАУД театр ім. М. Заньковецької
 

 
Заньківчанське “Сватання на Гончарівці” – це три години жартів, пісень і танців. З боку переповненої глядацької зали – це три години сміху та оплесків. Дійство відбувається під живий супровід оркестру. Музику для “Сватання” написав львівський композитор Сергій Рудей. Народні пісні до вистави добирав сам Стригун – це тексти, що, за словами Федора Миколайовича, “лягали на душу”. 
Тетяна Козирєва
 "Високий замок"  07.12.2009

 

 
Глядач хоче дізнаватися про проблеми сучасності, його цікавить він сам, він хоче посміятися і поплакати над собою, над власним життям. Публіці це необхідно.

До прикладу, вистава “Сватання на Гончарівці” – в Україні дуже багато Стецьків, особливо у “власть імущих”. Ми можемо ставитися до мера Києва, як до Стецька, але ж у нього є своя логіка, свої поняття. Можемо погоджуватися з цим чи не погоджуватися, але така персона є. Таких людей багато в партіях, але їх теж слід збагнути та зрозуміти: чому, звідки з’являється такий продукт, такий характер, такий образ? Це ще одна проблема нашого сус­пільства – брак взаєморозуміння. 
Оксана Жила
"Львівська газета"  
10.12.2009 року, № 0 (1583)

 

 
І справа аж ніяк не "у Кандзюбиній худобі" чи в інших "привабах", які за сюжетом бачить у комбінації "Стецько + Уляна (Наталя Боймук)" її мати Одарка Шкурат (Лідія Остринська), а у найбільш яскравих, як на мене, того вечора акторських роботах - народного артиста України Бориса Міруса та молодого заньківчанина Василя Коржука. Хоча глядачі тепло реагували на гру всіх задіяних у дійстві акторів ( особливо, окрім уже названих, на Степана Глову (Прокіп Шкурат), Ярослава Муку (Йосип Скорик) та Назара Московця ( Олексій).

"Сватання на Гончарівці", попри класичний сюжет ("чесна дівчина Уляна кохає бідного парубка Олексія, проте на перешкоді їхньому щастю стає бажання матері видати доньку заміж за багатого Стецька") - дуже українське ментально, - розповідав журналістам Федір Стригун напередодні прем'єри. - Ми любимо свої болячки, любимо страждать, плакать, жаліться. Самі придумуємо собі проблеми, щоб поплакати над ними й пожалітися. І виходить такий абсурд. Треба встати й зупинитися. Адже й так зрозуміло, як треба жити! Ні, ми довго поплачемо, постраждаємо, де страждати, може, й не треба. І коли Одарці світить Кандзюбина худоба, і коли їй шкода Олексія, і він їй дуже подобається, вона його любить. Але якби ще худоба! І вони плачуть. А збоку так смішно. А взяв би Олексій молота, та одігнав усіх... Мабуть, ми тому й бідні, що дурні. А дурні тому, що бідні. І нема на то ради. І в "Сватанні на Гончарівці" це дуже чітко прописано. Дуже Стецьків у нас багато з'явилося. Куди не глянеш, всюди є свій Стецько. Але переконаний - треба борсатися, працювати, боротися..."

Ярина Коваль
"Львівська пошта" 06.12.2009
 


Працівники літературної частини театру анонсували виставу як антидепресант, як таку, що підтверджує: гумору забагато не буває. Глядачі й справді часто й щиро вибухали сміхом.
Наталя Дудко
sumno.com , 13.09.2009