Політ над гніздом зозулі

        Існують вистави, які приносять естетичне задоволення від перегляду цікавого і романтичного сюжету, інші від яскравих та неординарних декорацій, ще інші від вирішення ролі того чи іншого героя на сцені. Проте існує ще один різновид вистав – які змушують нас задуматися над собою, суспільством та життям вцілому. Саме такою психологічною виставою можна назвати постановку В.Сікорського “Політ над гніздом зозулі” за романом Кена Кізі. Режисер-постановник створив на сцені маленьку модель зовнішнього світу, в якому усі пацієнти не живуть, а просто існують. Проте одного дня з’являється Макмерфі і налагоджене життя лікарняного колективу й пацієнтів йде шкереберть.
      Відтак глядачі спостерігають два конфлікти: з одного боку одвічний, конфлікт людини і суспільства, з іншого – зображення хиткої та нестабільної сутності людського “я” і  шляхи її подолання. Саме розвиток конфлікту у конфлікті впродовж усієї вистави ставить запитання: “Психлікарня – модель сучасного суспільства у мініатюрі, чи наше суспільство –  велика психлікарня?”       У цьому випадку важко погодитись із думкою колеги чи знайомого. Тому найкраще – прийти, подивитись і зробити власні висновки. Переконана, що буде над чим задуматись.  

Леся Кічура
редактор літературної частини
 НАУД театру ім.М.Заньковецької