Борис Мірус розповість про ” Мої 70 заньківчанських літ”

Борис Мірус
У Львові 13 січня народний артист України Борис Мірус презентуватиме свою другу книгу спогадів. Ця робота вийде у світ на честь100-річчя театру ім. Марії Заньковецької, якому відомий актор присвятив понад сімдесят літ свого життя, розповідає Гал-інфо.

У кого ще свята, а в Заньківчан – активні репетиційні будні!

Актори Театру в рамках свого 100-літнього ювілею готують першу прем’єру 2018 року для великої сцени – виставу за п’єсою М. Старицького «За двома зайцями». До театрального прочитання цього матеріалу взявся режисер-постановник Орест Огородник. Очікуємо на прем’єру вже 17-18 лютого.

Театр – це наркотик, без якого ти не можеш жити, – актриса Анна Матійченко

 Полтавчанка Анна Матійченко вже 12 років підкорює вибагливу галицьку публіку зі сцени театру імені Марії Заньковецької. За словами актриси, кожен театр має свій дух і ментальність і навіть для найвибагливішого глядача у Львові знайдеться свій.

Створено небайдужими і натхненними

Не багатьом акторкам такий дарунок долі випадає. Хоч працюють вони в національних театрах, не бігають в пошуках сцени, не змушені шукати кошти на постановку, але роками чекають на вимріяну роль. Хтось чекає безнадійно, хтось бере справу в свої руки, як заньківчанка Наталя Лісова. Колись вона загорілася створити виставу про Олену Телігу. Знайшла собі однодумця в особі режисера Інни Павлюк, написали разом п’єсу за творами та листами Олени Теліги «Або-або». І Камерна сцена театру імені Марії Заньковецької отримала цікаву пізнавальну виставу, достойне вшанування поета. Здавалося, що  співпраця акторки та режисера матиме продовження. На жаль… Але Наталя Лісова – одна з небагатьох львівських акторок, які не можуть жити у сподіваннях, а самі вирушають в пошуки ролей. Декілька років тому прочитала п’єсу Ольги Кіс «Мій Роден». Декілька років пішло на пошуки режисера. І ось 17 листопада, в 100-річчя смерті Огюста Родена на Камерній сцені театру імені Марії Заньковецької відбулася прем’єра.
Створено небайдужими і натхненними

Режисером цієї вистави стала акторка Першого театру Олена Крилова, для якої це вже не перша режисерська спроба, а художником – Ася Кравчук. У виставі діють троє акторів: Наталя Лісова, Ольга Бакус-Бордун та актор Першого театру Василь Баліцький. Наталя Лісова та Ольга Бакус- Бордун – подруги-однодумці, які ніколи не пропустять можливості творити. Саме в час цих двох прем’єр довелося переконатися, що більшість львівської театральної богеми нічого не знає про своїх колег, отже і про театральне життя міста, а воно не таке вже й одноманітне. У «Моєму Родені» на сцені – троє, хоча двом акторам доводиться грати декілька ролей. Василь Баліцький – і Поль Клодель, і Огюст Роден.

Ася Кравчук вирішує ці два образи в сірій гамі каменю, хоча тканина – м’яка-м’якесенька. Наче художник хоче підкреслити внутрішню слабкість обох чоловіків, які які зіграли фатальну роль у долі Камілли Клодель, прикриваючись силою віри у слово «люблю», залишаючи її наодинці з привидами минулого. В сірій м’якості вирине і Ніколь Ольги Бакус-Бордун – єдина, хто чує і співчуває Каміллі Клодель, та, яка відчуває її, наче у стриманості сірості проживає її шалене життя. Стриманості та акторській культурі Ольги Бакус можна подивляти. Марія Паєтт, Джесіка Ліпскомб, Роза Бере – ще три образи створені цією акторкою, яка уміє нюансувати, а найважливіше  – відчувати і бачити партнера, що є дуже важливим в такій, хоч і літературній, але біографічно-екзистенційній драматургії.

Найважче було знайти квінтесенцію образу без твердої режисерської руки, чи, точніше, без режисера, який знає, як і що робити, Наталі Лісовій, яка не вміє себе щадити і йде шляхом емоційного спалення. Її Камілла – клубок розтерзаних емоцій, в них губиться сутність великого митця. Бо Камілла Клодель була не лише заручницею і натхненником свого кохання, а перш за все – митцем, вибраним Богом, який пройшов свою Голгофу болю, незважаючи на розтерзане серце. Оце балансування між митцем та зрадженою жінкою через емоційний надрив не прочитується. І навіть задовгий лікбезний відеоряд робіт Родена не додає об’ємності образу, а лише темпоритмічно послаблює дію. Проте, цю виставу таки варто побачити, бо вона створена небайдужими і натхненними.
 
04.12.2017
Галина Канарська, Збруч
 

 

Першою прем’єрою 2018 року стане постановка Ореста Огородника «За двома зайцями» М. Старицького.

Інтерв'ю Тараса Лисака для агенcтва "Укрінформ" про виступи в зоні АТО

Директор-розпорядник Національного театру імені Марії Заньковецької Тарас Лисак дав інтерв'ю кореспонденту "Укрінформ" Нінель Кісилевській. Про життя кавер-гурту The Rohies...

Орест Огородник: Саме пропаганда доводить ситуацію до абсурду

Можна до безконечності, до піни на вустах сперечатися довкола збитих вже тем «зради» і «перемоги», за якими пересічний українець вже й не бачить світу за вікном. Можна щодня виголошувати войовничі гасла, але вони, на жаль, не зможуть втамувати внутрішнього болю тисяч. 
Ігор Гулик
IA ZIK
Джерело: http://zik.ua/news/2016/10/21/orest_ogorodnyk_propaganda_propaganda_dovodyt
_sytuatsiyu_mayzhe_do_absurdu_968382

До прем'єри "Украдене щастя"

У ЛЬВІВСЬКОМУ ТЕАТРІ ІМЕНІ МАРІЇ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ ПРЕДСТАВИЛИ ПРЕМ'ЄРУ – «УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ»
Режисер-постановник соціально-психологічної драми Івана Франка – художній керівник театру Федір Стригун, який присвятив нову виставу 160-літтю від дня народження її автора. Варто також додати, що «Украдене щастя» – перша прем’єрна постановка заньківчан цього театрального сезону.
Нагадаємо, що в основу п’єси покладена народна пісня «Про шандаря» (жандарма), яку записала 1878 року приятелька Івана Яковича  Франка – Михайлина Рошкевич. Вперше постановку п'єси на сцені театру товариства «Руська бесіда» 15 листопада 1893 року здійснив  актор, режисер і драматург Кость Підвисоцький і сам виступив у ролі Миколи Задорожного. До кінця 1893 року «Украдене щастя», окрім Львова, було поставлено ще у 12-х містах Галичини, де п’єса мала успіх, за висловом Франка, «завжди і скрізь там, де її добре грали». 1904 року за режисурою Івана Карпенка-Карого драму було вперше поставлено у Києві в театрів «Бергоньє». Ролі виконували: Микола – Карпенко-Карий, Анна  – Любов Ліницька, Михайло – Микола Садовський.

Фото вистав режисера Богдана Ревкевича

Вже на цих вихідних актор театру імені Марії Заньковецької Богдан Ревкевич знову постане у якості режисера та покаже свою нову роботу «Труффальдіно з Бергамо» за Карло Гольдоні. Тим часом, пропонуємо декілька фотокадрів з відомих вже постановок Богдана, деякі з яких є в діючому репертуарі театру.
Отож, в очікуванні прем’єри… :
 

До прем'єри вистави "Труффальдіно з Бергамо"

На цьому тижні, а саме 24 та 26 лютого 2017 року, у Національному театрі імені Марії Заньковецької (вулиця Лесі Українки, 1) відбулась довгоочікувана  і аншлагова прем’єра вистави «Труффальдіно з Бергамо».
Ідучи на виставу, сюжет якої відомий за дуже сильною художньою стрічкою з зірковими акторами, не чекаєш бозна-чого і готуєшся порівнювати дві роботи та відшуковувати акторські і режисерські повтори та штампи. І дуже важко в цій ситуації режисеру створити неповторний цілісний образ, щоб передати своє бачення п’єси.