«Якщо театр – кохана дружина, без якої не можеш жити, то кіно – «службовий роман»

Актор і режисер Богдан Ревкевич про фільм «Сліпий».

«Три товариші» та «Річард ІІІ”, або що привезли кияни

Вчора, 30 листопада 2017 року, на великій сцені театру Марії Заньковецької кияни з Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка показали виставу «Три товариші» режисера Юрія Одинокого за мотивами однойменного роману Ремарка.

У театрі Заньковецької покажуть виставу на основі постів із Фейсбуку

У Львові 25 грудня в театрі Марії Заньковецької покажуть проект «Шлях до Свободи». Журналістка Гал-інфо поспілкувалась з учасниками проекту і дізналась цікавинки про виставу.

„Шлях до свободи“ – проект, який зцілює


Вже сьогодні, 25 листопада, о 18 годині в Театрі ім. Марії Заньковецької львів’яни та гості міста зможуть зцілитися від сумнівів, розчарувань, непевності. Адже проект „Шлях до свободи“, створений на основі музики „Сестер Тельнюк“ та уривків із книги Оксани Забужко „Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву“, нагадає ті смисли, за які люди віддавали і віддають свої життя.

Заньківчани святкують свій перший 100-літній ювілей

У неділю, 19 листопада 2017 року, відбулась святкова академія «100 років Національному академічному українському драматичному театру імені Марії Заньковецької”.

Прожити 100 років за мить: виставка про театр Заньковецької

У Львові 10 листопада в музеї Шептицького відкрили виставку «Театр Заньковецької. Перші 100 років». Рідкісні експонати бачила і журналістка Гал-інфо.

Інтерв'ю Тараса Лисака для агенcтва "Укрінформ" про виступи в зоні АТО

Директор-розпорядник Національного театру імені Марії Заньковецької Тарас Лисак дав інтерв'ю кореспонденту "Укрінформ" Нінель Кісилевській. Про життя кавер-гурту The Rohies...

Орест Огородник: Саме пропаганда доводить ситуацію до абсурду

Можна до безконечності, до піни на вустах сперечатися довкола збитих вже тем «зради» і «перемоги», за якими пересічний українець вже й не бачить світу за вікном. Можна щодня виголошувати войовничі гасла, але вони, на жаль, не зможуть втамувати внутрішнього болю тисяч. 
Ігор Гулик
IA ZIK
Джерело: http://zik.ua/news/2016/10/21/orest_ogorodnyk_propaganda_propaganda_dovodyt
_sytuatsiyu_mayzhe_do_absurdu_968382

До прем'єри "Украдене щастя"

У ЛЬВІВСЬКОМУ ТЕАТРІ ІМЕНІ МАРІЇ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ ПРЕДСТАВИЛИ ПРЕМ'ЄРУ – «УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ»
Режисер-постановник соціально-психологічної драми Івана Франка – художній керівник театру Федір Стригун, який присвятив нову виставу 160-літтю від дня народження її автора. Варто також додати, що «Украдене щастя» – перша прем’єрна постановка заньківчан цього театрального сезону.
Нагадаємо, що в основу п’єси покладена народна пісня «Про шандаря» (жандарма), яку записала 1878 року приятелька Івана Яковича  Франка – Михайлина Рошкевич. Вперше постановку п'єси на сцені театру товариства «Руська бесіда» 15 листопада 1893 року здійснив  актор, режисер і драматург Кость Підвисоцький і сам виступив у ролі Миколи Задорожного. До кінця 1893 року «Украдене щастя», окрім Львова, було поставлено ще у 12-х містах Галичини, де п’єса мала успіх, за висловом Франка, «завжди і скрізь там, де її добре грали». 1904 року за режисурою Івана Карпенка-Карого драму було вперше поставлено у Києві в театрів «Бергоньє». Ролі виконували: Микола – Карпенко-Карий, Анна  – Любов Ліницька, Михайло – Микола Садовський.

У Львівському театрі імені Марії Заньковецької представили прем'єру – «Украдене щастя»

 
Фрагмент вистави «Украдене щастя»: Анна – Альбіна Сотникова, Михайло – Олександр Норчук
Режисер-постановник соціально-психологічної драми Івана Франка – художній керівник театру Федір Стригун, який присвятив нову виставу 160-літтю від дня народження її автора. Варто також додати, що «Украдене щастя» – перша прем’єрна постановка заньківчан цього театрального сезону.
Нагадаємо, що в основу п’єси покладена народна пісня «Про шандаря» (жандарма), яку записала 1878 року приятелька Івана Яковича  Франка – Михайлина Рошкевич. Вперше постановку п'єси на сцені театру товариства «Руська бесіда» 15 листопада 1893 року здійснив  актор, режисер і драматург Кость Підвисоцький і сам виступив у ролі Миколи Задорожного. До кінця 1893 року «Украдене щастя», окрім Львова, було поставлено ще у 12-х містах Галичини, де п’єса мала успіх, за висловом Франка, «завжди і скрізь там, де її добре грали». 1904 року за режисурою Івана Карпенка-Карого драму було вперше поставлено у Києві в театрів «Бергоньє». Ролі виконували: Микола – Карпенко-Карий, Анна  – Любов Ліницька, Михайло – Микола Садовський.

Анна – Анна Матійченко, Микола – Юрій Чеков
Щодо, власне, львівського театру ім. Марії Заньковецької, то до «Украденого щастя» на цій сцені зверталися неодноразово – 1922-го, 1940-го, 1949-го та 1976-го.  Режисерами-постановниками були один із засновників Театру Заньковецької  Олександр Корольчук, також – Борис Романицький та Сергій Данченко. До постановки 1976 року легендарний Данченко залучив зірковий склад, і це були Таїсія Литвиненко (Анна), Федір Стригун (Гурман) та Богдан  Ступка (Задорожний).
З прем’єрою «Украденого щастя»-2016 заньківчан, поза сумнівом, можна привітати. Чудова гра акторів, чудові декорації (Богдан Покровецький  та Михайло Михащук), чудові костюми (Орест Гелитович), як завжди, чудові вокальні і хореографічні здібності акторів, добре музичне оформлення та пісня у виконанні  сестер Тельнюк, доволі несподіваний і дуже ефектний фінал (про який не розповідатиму, бо його треба побачити й відчути!) – все це сприяло створенню відповідної атмосфери у переповненій глядацькій залі й не оплескам – оваціям по закінченні вистави.
Надзвичайно приємне враження справили й дві невеличкі фотовиставки у фойє – в експозиціях представлені світлини з вистав 1922, 1939 – 1940 та 1976 років.

Фрагмент вистави «Украдене щастя»: Анна – Альбіна Сотникова, Михайло – Олександр Норчук, Микола – Ярослав Кіргач
Також дуже приємно було бачити працівниць театру, котрі спеціально до прем’єри вбрали вишиванки та дуже гарні коралі чи хустки.
Надзвичайно потішило й те, що на виставу прийшло чимало дітей шкільного віку, і я можу особисто від себе зазначити, що вперше за багато років побачила на вечірній виставі таке число школярів, котрі прийшли на спектакль не з батьками, а з учителями – чи не цілими класами!
Сьогодні другий прем’єрний показ «Украденого щастя», котрий, сподіваюся, як і учора, знайде відповідний, схвальний, відгук у глядачів, бо питання «Хто у кого вкрав щастя?» завжди актуальне!
Єдина заувага: тривалість вистави – 3 години. Можливо, коли пройдуть прем’єрні покази, режисери зважаться бодай трошки спектакль вкоротити. Це, на мою думку, потрібно передовсім зробити для глядачів-школярів, котрих, вочевидь, на виставах не бракуватиме. Також – з урахуванням того, що після 21.00 львів'янам, котрі живуть поза межами центру, на околицях, доволі проблематично дістатися додому через відсутність у такій порі громадського транспорту. На жаль…


«Украдене щастя» повертається в Театр Марії Заньковецької


Напередодні прем’єри, 28 жовтня, відбувся допрем’єрний показ «Украденого щастя». У залі зібралися переважно молоді люди. Дивовижно, деякі з глядачів (напевне, студенти театрального факультету) знали репліки на пам’ять, а все ж таки співпереживали героям, ніби бачили й чули цю історію вперше. Опісля фінальної сцени зала вибухнула оплесками.

– Я не могла аплодувати, молодь аплодувала, а я плакала. – зізнається Ангеліна Литвинова. Вісімдесятилітня пані Ангеліна є давньою прихильницею творчості актора та режисера Федора Стригуна: – Усі його роботи, мов говорять про моє життя. Ось, ця вистава змусила пригадати, наскільки жорстокий наш світ. Я не знаю, чи можна бути щасливим, коли любиш щиро, а твоє почуття обертається злом. 
Ксенія ЯНКО
«Фотографії старого Львова», 29.10.16
повна версія статті

Фото вистав режисера Богдана Ревкевича

Вже на цих вихідних актор театру імені Марії Заньковецької Богдан Ревкевич знову постане у якості режисера та покаже свою нову роботу «Труффальдіно з Бергамо» за Карло Гольдоні. Тим часом, пропонуємо декілька фотокадрів з відомих вже постановок Богдана, деякі з яких є в діючому репертуарі театру.
Отож, в очікуванні прем’єри… :