З надією на кращі часи.

Найстарішому театрові України виповнюється 90 років.

Шлях Заньківчан до цієї дати був доволі важким та виснажливим. Проте сьогодні національний театр має за спиною чималу історію та безліч цікавих постановок у своєму репертуарі.

Упродовж свого ювілейного 90-го сезону Національний Академічний Український Драматичних театр ім. М.Заньковецької радо вітатиме усіх своїх шанувальників та презентуватиме нові прем’єри.

У минулому театральному сезоні Заньківчани представили глядачам 10 прем’єр. Сподіваємося, що ювілейний сезон буде так само багатим на нові постановки. Ще восени відбудеться перша прем’єра нового сезону у постановці художнього керівника театру, лауреата Національної премії ім.Т.Шевченка Федора Стригуна – «Сільва» І.Кальмана, наступною буде «Травестія» А.Баранги у постановці Алли Бабенко.

Щодо самої будівлі, в якій зараз славнозвісний мистецький заклад, то її історія була не менш цікавою, ніж історія мистецької трупи Заньківчан.

Меценатом будівництва споруди театру виступив польський маґнат граф Станіслав Скарбек, який народився далекого 1780 року у селі Обертин біля Коломиї. В історичних хроніках XI ст. згадувався предок його роду Михайло Скарбек, який помер у Кракові ще 1101 року. Про діда Рафаїла відомо лише те, що він мав великий родинний маєток і був двічі одружений. Батько Станіслава Ян став причиною занепаду родинних володінь, розтративши їх велику частину. Одружений з Терезою із роду Бельських,  він помер, коли Станіславові було лише чотири роки. Мати  хлопця покинула його сиротою ще швидше, тиждень після його народження. Стас і його старший брат залишились повними сиротами. Братів взяла під опіку їхня рідна тітка Юліана Пжевуцька. Свою початкову освіту хлопчик отримав спочатку в колегіумі Піярів у Золочеві, а пізніше в одній із львівських шкіл, яку закінчив у 1800 р.

Після смерті тітки двадцятирічний Скарбек отримав невеликий спадок. Він одружився з Софією Яблоновською. Ймовірно Софія походила з родини гетьмана Яблоновського. Відтак молодий граф частенько відвідував палац Яблоновських, на прилеглій території якого був славнозвісний літній театр В.Богуславського. Мабуть, саме з того часу у Станіслава почалося захоплення театром.

Сімейне життя з Софією, на  жаль, не склалося. Згодом вона вийшла заміж вдруге за Олександра Фредро. Взаємини з старшим братом також бажали кращого, оскільки коли Скарбекові була потрібна матеріальна допомога, він йому відмовив.

Проте Станіслав самотужки налагодив своє матеріальне становище. Його підприємницька діяльність (відгодівля волів, постачання м'яса на ринки Галичини, включаючи Львів і Відень) давала величезний прибуток. Згодом він стає одним із найзаможніших маґнатів Східної Галичини, маєток якого складається з 3-х містечок і 37 великих земельних маєтків.

Відтак Станіслав отримує титул радника і 1818 року його  нагороджують орденом св.Стефана.

Захоплення театром і мрія про реалізацію своїх задумів в цій справі спонукають Станіслава вивчати театральну архітектуру і сценічну діяльность навіть за кордоном.

Свій грандіозний проект – будівництво театру за власний кошт – граф Станіслав Скарбек реалізував лише 1842 року. Проте, незважаючи на такий цінний подарунок Львову, громадськість міста не відчувала до нього особливої симпатії. Його вважали людиною владною та жорстокою, а байдужість до національного польського руху і революційних подій 30-х років минулого століття в очах сучасників робила його людиною непривабливою.

Проте, мабуть, саме життєвий шлях з його випробуваннями зробили обличчя цієї людини похмурим. Будучи сиротою з дитинства, він з юних років відчув, що таке почуття  несправедливості, беззахисності, відсутності батьківської любові. Тому це спонукало його вже після відкриття театру, заснувати нову фундацію для дітей-сиріт та для інвалідів праці у своєму родовому маєтку.

Новозбудований театр С.Скарбека вражав уяву сучасників своєю грандіозністю. Монументальність підкреслювалася майже квадратним планом – довжина сягала 95,45 м а ширина – 76,25 м.

Незважаючи на спільні риси будинок театру мав декілька суттєвих відмінностей від загальної тенденції:
- нетрадиційне положення на три чверті від основної осі прилеглої центральної магістралі;
- поділ в плані будинку на три частини, завдяки розташуванню двох внутрішніх світлових подвір’їв;
- надання споруді багатофункціональності. Крім основної функції – театральної, додано готельну, редутові, торгівельно-комерційну;
- ширина заїзду розрахована на екіпаж, запряжений трійкою коней. Надзвичайно велика площа забудови.

Ця характеристика основних аспектів архітектури театру С.Скарбека ставить його в один ряд з провідними європейськими театрами I пол. XIX ст.

Відтоді і до сьогоднішнього дня будівля театру пережила чимало реконструкцій та реставраційних робіт. Вона потребує капітального ремонту, проте наразі потрібної суми коштів державний бюджет не виділяє.
Відсвяткувавши своє 90-річчя театр сподівається продовжувати свою багатолітню історію з надією на кращі часи.  

Леся КІЧУРА,

 редактор літературної частини

НАУД театру ім.М.Заньковецької

«Міліцейський  кур’єр»

 27 вересня - 3 жовтня 2007 року