Юрій Брилинський

заслужений артист України

Народився 25 березня 1942 року.
Освіта – Львівський національний університет імені Івана Франка, філологічний факультет (до 1964 року).
         
 Мав народитись у Львові, але народився у селі Борині на Турківщині 25 березня 1942 року.
До Львова потрапив у 1960 році, коли вступив на філологічний факультет Львівського, тоді ще не національного університету імені Івана Франка. До того вчився аж у п’ятьох школах, а в результаті закінчив Ягольницьку середню школу, – на Тернопільщині в Чортківському районі.

З 1963 року працюю актором у тепер Національному театрі імені Марії Заньковецької. Працюю й досі. Зіграв більше сотні ролей з різним успіхом. Не можу сказати, що дуже люблю театр. Тобто люблю його щораз менше, хоча з гастролями об’їздив ледь не всю територію колишнього «есересер», а у пізніші часи побував у Польщі, Чехії, Словаччині, Канаді... Натомість дуже люблю добру літературу, особливо поезію. Перекладаю улюблених авторів з польської й чеської мов.

 
Брилинський Ю. Диваки // Кораловий жмуток казусів
від вельми цікавих людей
/ Упоряд. Ю. Кох. –
Львів: ЛА Піраміда, 2005. – С. 26-37.
 
 



Якщо йдеться, власне, чому я вибрав театр (хоч і не був за освітою театральним актором), тут каталізатором був Лесь Танюк. Ми познайомились з ним у 1963 році. Він ставив у нас «Отак загинув Гуска». Я тоді ще не працював у театрі. Мені Володя Глухий про Танюка розповідав. Потім я з ним познайомився, і з Аллою Горською. Тоді я був студентом університету. Ми з ним говорили про театр. Це були 1960-і роки, коли було зрозуміло, що щось треба робити. Бо кожен відчував, що плаває в бочці з дьогтем. Ми з ним говорили про театр, і, оскільки він такий палкий прихильник Курбаса, зрештою, і учень Крушельницького, що мені сподобалось (не могло не сподобатись комусь з молодих): щось треба було робити з театром. Треба робити його європейським театром: і актора треба інакше виховувати, й не тільки.
 
Як стають Заньківчанами...
Ще ходив до школи, а тут у Львові жила моя бабця, і тітка працювала в ляльковому театрі актрисою, все життя. Я з мамою жив у седі. На канікули приїзджав до Львова. І одного разу тітка мені дала квиток до театру Заньковецької на денну виставу з ялинкою. Тоді грали Розова «Шукання радості». Я такого не бачив, величезне враження справила вистава... Любарт грала, Козачковський, Аркушенко, Каганова, тоді вона ще зовсім дівчинку грала, це може був 1957-й рік... Дуже велике враження! Я побачив, власне, справжній театр. Потім бачив Тернопільський театр, вони навіть у нас в селі грали «Наталку-Полтавку». Коли під час війни Тернопіль було зруйновано, обласний центр був в Чорткові, і театр був в Чорткові, а це 7 км від нас. Мірус звідти, Антків, були там дуже гарні актори.

А театр Заньковецької – відразу було видно, що це клас набагато вищий. Потім Антків перейшов у театр Заньковецької.
А тут якось так я зайшов у театр зі службового входу… Обставини і друзі мої, Ступка, найбільше посприяли цьому. Відразу познайомився зі Ступкою, з Глухим – це були найближчі мої приятелі. Розстальний Віталій якраз тоді прийшов, Аня Плохотнюк.
 
У мене немає ніякої театральної освіти. І не буде вже ніколи. Театральна освіта моя – це театр Заньковецької. Я мав дуже добрих вчителів... В першу чергу – Гіляровського, який побачив у мені актора, почав мені ролі давати, солідні, головні навіть ролі – у виставі «Перший грішник». Це Ріпко, який терпів мене, бо я, зрештою, чоловік незручний, люблю дискутувати. Ріпко так дивився на мене, боком, хитро усміхався, мовляв – ну поскачи-поскачи. Потім я серйозно зайнявся сценмовою, художнім словом, бо я говорив так, як оперні артисти говорять, бо займався вокалом. Вчився сам. В нас так бувало – сидить на репетиції в залі Кость Михайлович Губенко, Козак, і каже: «Юрочка, отам і отам Вас не зрозуміло, не чути.» Ну, і Сергій Данченко. Ми були друзями і не боялися говорити один одному неприємні речі.

Юрій Брилинський

 


ПУБЛІКАЦІЇ:

Це час, який я дуже довго чекав  |  http://4studio.com.ua, Ігор Гулик, 07.11.2017 

 «Гайдамаки» Т. Шевченко – Кобзар  
 «Лиха доля» М. Старицький – Денис  
 «На зламі ночі» Р. Іваничук – Кульчицький  
 «Для домашнього вогнища» І. Франко – Лікар Шварц
 «Людина за бортом» А. Школьник – слідчий  
 «Уріель Акоста» К. Гуцков – Йоль  
 «Сині роси» М. Зарудний – Петро  
 «В дорозі» В. Розов – хлопець  
 «Весілля Кречинського» О. Сухово-Кобилін – поліцмейстер
 «Коли мертві оживають» І. Рачада – маршал Блюхер  
 «На Івана Купала» М. Стельмах – соняшник  
 «Мої друзі» О. Корнійчук – Гаврило   
 «Маклена Граса» М. Куліш – музикант  
 «Невольник» М. Кропивницький – Недобитий  
 «Суєта» І. Карпенко-Карий – Карпо  
 «Кум король» М. Стельмах – представник райкому
 «Діти сонця» М. Горький – Єгор
 «На сьомому небі» М. Зарудний – Калита  
 «Сестри Річинські» І. Вільде – Нестор  
 «Не судилось» М. Старицький – Дмитро  
 «Доки сонце зійде…» М. Кропивницький – Степан  
 «Ніч на полонині» О. Олесь – вогневик  
 «Король Лір» В. Шекспір – Герцог Бургундський
 «Поступися місцем» В. Дельмар – бармен  
 «Рим 17, до запитання» М. Зарудний
 «Блакитна троянда» Леся Українка – Острожин  
 «Маруся Богуславка» М. Старицький – Нечхай  
 «Вірність» М. Зарудний – Денис  
 «Перший гріх» В. Коломієць – Іван  
 «Хазяїн» І. Карпенко-Карий – Денис  
 «Тоді в Тегерані» В. Єгоров – ад’ютант Гітлер
 «Камінний господар» Леся Українка – старший гранд
 «Горлиця» В. Коломієць
 «День сонячного збурення» Л. Табі
 «Хворий №199» Ж. Арутюнян – ведучий  
 «Моє слово» В. Стефаник – Михайло  
 «В степах України» О. Корнійчук – Гаркуша  
 «Марія Заньковецька» І. Рябокляча – поліцмейстер  
 «Називай мене матір'ю» Д. Урнавічуте – «Молочник»  
 «Людина зі сторони» І. Дворецький – Воронін  
 «Принцеса і городник» В. Кшемінський – кухар  
 «Горяче серце» О. Островський – барин  
 «Пора жовтого листя» М. Зарудний – Данько  
 «Голубі олені» В. Коломієць – Володька  
 «Річард ІІІ» В. Шекспір – вбивця  
 «Драматичні сцени» О. Пушкін – герцог, ведучий
 «Бременські музиканти» В. Шульжик – Товстун  
 «Прапороносці» О. Гончар – Сагайда  
 «Мартин Боруля» І. Карпенко-Карий – Дульський  
 «Новорічна віхола» Ю. Турчин – вогневик  
 «Піднята цілина» М. Шолохова – Половцев  
 «Дами і гусари» О. Фредро – Капелан  
 «Під високими зорями» М. Зарудного – Микола  
 «Я – професор»
 «Украдене щастя» І. Франка – Бабич  
 «Хазяїн» І. Карпенко-Карий 
 «Неділя – день для себе» В. Сосін – Штиглов  
 «В обіймах золотої мли» Г. Шумейко за М. Рильським – читець   
 «Дай серцю волю…» М. Кропивницький – Омелько  
 «Дім божевільних» Е. Скарпетта – майор  
 «Замшевий піджак» С. Стратієв – обліковець  
 «Гамлет» В. Шекспір – Полоній  
 «Суд пам’яті» М. Петренко – селянин, лісоруб
 «Гуцулка Ксеня» Музика і лібрето Я.Барнича – Зілинський  
 «Дикий янгол» В. Коломієць – Кречко, Клоков
 «У неділю рано зілля копала...» О.Кобилянська – Михайло Дончук
 «Богдан Хмельницький» О. Корнійчук – Тугай-бей  
 «Погляд вічності» Т. Шевченко, Р. Лубківський – читець  
 «Юрко Крук» П. Козланюк – коваль
 «Талант» М. Старицький – Лемішка  
 «Чари правдивої пісні» Б. Стельмах – зло  
 «Хоробрий півник» Н. Забіла і Б. Янівський – Пірат  
 «Смерть Тарєлкіна» О. Сухово-Кобилін – Шатала  
 «Хочу зніматись в кіно» Н. Саймон – Черберт  
 «Під золотим орлом» Я. Галан – Боб Робер
 «Комуніст» Є. Габрилович
 «Іменем землі і сонця» Й. Друце – Харет Васильович
 «Маскарад» М. Лермонтов
 «Декамерон» Д. Бокаччо – султан  
 «Незручна людина» А. Верблюжка
 «Пригоди Швейка» Я. Гашек – Швейк  
 «Лісова пісня» Леся Українка – Водяник, дядяко Лев
 «Регіон» М. Зарудний – Рахуба  
 «Філумена Мартурано» Е. де Філіппо – Альфредо  
 «Олекса Довбуш» В. Босович – Дзвічук  
 «Отелло» В. Шекспір – Брабанціо  
 «Проводимо експеримент» В. Черних, М. Захаров – Стулов  
 «Данило Галицький» В. Босович – Андрій  
 «Безталанна» І. Карпенко-Карий – сват  
 «Я вибираю березіль...» Н. Бічуя – Бажан  
 «Арена» І. Фрідберг – матадор  
 «Сьомий подвиг Геракла» М. Рощин – Геракл  
 «Гайдамаки» Т. Шевченко – Кобзар  
 «В сім'ї вольній, новій» Т. Шевченко – художнє читання, Кобзар
 «Діти Арбату» А. Рибаков – Баулін  
 «В степах України» О. Корнійчук – Остап  
 «Богдан Хмельницький» О. Корнійчук – Тур  
 «Спокуса Хоми Брута» В. Врублевська – Дорош  
 «Привітай мене, моя Україно» Т. Шевченко – «Сон» (художнє читання), спів-соло
 «Маруся Чурай» Л. Костенко – Гук  
 «Дама і гусари» О. Фредро – Капелан  
 «Ой, радуйся земле…» вертеп – господар, колядник
 «Згадайте, братія моя…» Т. Шевченко – Батько  
 «Народний Малахій» М. Куліш – Кум  
 «Павло Полуботок» К. Буревій – Жураківський  
 «Не вбивай» Б. Лепкий – Тринітарій  
 «Батурин» Б. Лепкий – Хазяїн   
 «Василь Свистун, молодий козак, великий баламут» В. Герасимчук – Нептун  
 «Вічний раб» В. Шевчук
 «Безталенна» І. Карпенко-Карий – Іван  
 «Світла моя, муко» В. Симоненко – художнє читання
 «В обіймах золотої мли» Г. Шумейко за М. Рильським – читець  
 «Погляд вічності» Т. Шевченко, Р. Лубківський – читець  
 «Талант» М. Старицький – Лемішка
 «Хоробрий півник» Н. Забіла і Б. Янівський – Пірат  
 «Івона, принцеса Бургунська» В. Гомбрович – Суддя  
 «Микита Кожум’яка» О. Олесь – батько  
 «Творчий вечір оркестру» – соліст (спів, читання)
 «Квартет» Р. Харвуд – Вільфед Бонд
 «Любий друг» Гі де Мопасан – Вальтер  
 «Запрошення в замок» Ж. Ануй – Жозюф  
 «Хитра вдовичка» К. Гольдоні – доктор  
 «Сава Чалий» І. Карпенко-Карий – знахар  
 «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницький – Завада  
 «Комедіанти» А.Баранга – Боянджіу (бухгалтер)
 «Ромео і Джульєтта в кінці листопада» Я. Отченашек – Кареш
 
1974 рік – «Марина» – Кіностудія імені Олександра Довженка, режисер Борис Івченко
 
1978 рік – «Під сузір’ям близнят» – Кіностудія імені Олександра Довженка, режисер Борис Івченко
 
1979 рік – «Хазяїн» І. Карпенка-Карого – фільм-вистава, режисер Юрій Некрасов, постановник Олекса Ріпко, Українська студія телевізійних фільмів – Дем’ян
 
1982 рік – «Таємниці святого Юра» – режисер Валерій Підпальний
 
1998 рік – «Роксолана» – режисер Борис Небієрідзе, «Укртелефільм» – Дропан
 
2004 рік – «Залізна сотня» – режисер Олесь Янчук, Кінокомпанія «Олесь-фільм»
 
2008 рік – «Владика Андрей» – режисер Олесь Янчук,  Кіностудія імені Олександра Довженка
  • "Бояриня", Л. Українка - Батько Перебийний
  • "Марія Заньковецька" І. Рябокляч - Лірник