|
І.Карпенко-Карий
художній керівник постановки –
н.а.України, лауреат
Національної премії України ім.Т.Шевченка
Федір
Стригун
режисер-постановник
– Орест Огородник
художник-постановник
– Наталія Руденко
танці та пластика
–
Олена Балаян
помічник режисера
– Олександр Круш
Дійові особи та виконавці:
Калитка – н.а.України
П.Бенюк,
Т.Бобеляк
Параска – з.а.України
О.Гуменецька,
О.Самолюк
Роман – А.Войтюк,
О.Норчук
Савка – І.Гаврилів,
Я.Кіргач
Бонавентура – н.а.України
Є.Федорченко,
Ю.Хвостенко
Гершко – з.а.України
О.Кузьменко,
з.а.України Я.Мука
Невідомий – Д.Каршневич,
В.Коржук
Мотря – Х.Гузиль,
М.Кулай
Клим – П.Бенюк (мол.),
В.Гончаренко |
"СТО ТИСЯЧ"
комедія на 4 дії
Гроші або керують своїм власником, або служать йому.
Горацій
Тема,
яка мабуть ніколи не втратить своєї актуальності – згубний вплив грошей на
людину. І не важливо, коли написаний
твір, чи поставлена вистава – сторіччя, два, три назад – вона й сьогодні, й
через десяток років не сходитиме з театральних афіш. Адже психологічний тип
людини, одержимої жадобою збагачення, видається вічним. Він давно відомий в
літературі – Скупий лицар в О.Пушкіна, Плюшкін – у М.Гоголя, Гобсек – в О.Бальзака. І якщо названі класики лише роблять припущення про те, що призвело
їхніх героїв до певного психологічного стану, абсурдності дій, то І.Карпенко-Карий розкрив цю таємницю доволі детально ще в далекому 1890 році.
«Ох,
земелько, свята земелько –
Боже ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав
би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо
– усе
твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і
колосується жито: і все то гроші, гроші, гроші…»
– слова головного героя, який в кожну мить марить своїм багатством.
Ставши мільйонером,
Пузир за поглядами
та мораллю залишився на рівні дрібного
власника. Психологія дрібного власника проявляється у багатьох вчинках
Пузиря. Багатій
далекий від громадських справ.
Навіть через декілька сторіч
неможливо заперечити, що в змалюванні характеру Пузиря І.Карпенко-Карий
досяг найвищої комічної форми. Шкода, що навіть сьогодні цей кумедний образ
є настільки актуальним серед нашої дійсності. Скільки людей, громадських
діячів та посадовців ще будуть «Пузирями XXI сторіччя»? Коли їм набридне
набивати кишені й гаманці чужими грішми, коли вони зважать на потреби інших
та вимогу часу? Часто кошти у них є, а от розуму бракує. Можливо, не народився
ще нинішній драматург, який змалює новий образ Пузиря і примусить все
ж таки задуматися куди ми прямуємо і яке майбутнє нас очікує?..
Леся
Кічура
редактор літературної частини
НАУД театру ім.М.Заньковецької
|
|
Шолом-Алейхем
інсценізація і переклад з російської
Т.Литвиненко
вірші
М.Петренка
за повістю
«Тев'є-молочник»
«Суботня вечеря»
притча
11, 13, 19, 20 квітня в театрі імені Марії Заньковецької відбулася прем’єра
вистави „Суботня вечеря” за повістю Шолом-Алейхема „Тев’є-молочник”.
Режисер-постановник – н.а. України Т.Литвиненко,
художник-постановник – з.д.м. України Людмила Боярська, головну роль
виконають: н.а. України, лауреат Національної премії України
ім.Т.Шевченка Федір Стригун та Олександр Норчук.
Театр
імені Марії Заньковецької приготував для своїх шанувальників притчу
про Її Величність Людину. Про добро і прикрості, які вона не може не
чинити, про смирення перед невідомим і про голосне, аж до болю,
благання про щастя. Чи на цій землі?
Єврей-молочник Тев’є
видає заміж своїх донечок. Їх у нього п’ять.
Красуні. Вони бавляться, сміються, доля мала б обігріти їх
найтеплішими своїми променями, а кольори радості замайоріти на їх не
надто яскравому вбранні. Такого прагне для них батько і робить все
можливе для здійснення цих мрій. Чи варті дівчата такої любові? Вони
всього лише люди...
Веселими, барвистити танцями і піснями актори не дадуть змоги
глядачам нудьгувати, легко і сміливо
перестрибуючи
із пристрасті у пристрасть.
Зал тамуватиме подих то від
несподіваного комізму ситуації, то від
її трагізму.
Вислід вистави незмінний: які б труднощі не випадали на долю людини,
як нелегко бувало б часом – треба пам’ятати:
нам дароване велике щастя – життя. Треба його любити таким, яке воно
є...
|
режисер-постановник – н.а.України
Таїсія Литвиненко
художник-постановник – з.д.м.України
Людмила Боярська
асистенти режисера – Інна
Павлюк (ст.ЛНУ),
Юрій Чеков
танці та пластика - Олена
Балаян, Марта Кулай
помічник режисера – Михайло
Рудко, Костянтин Ткаченко
композитор –
Сергій Кушнірук
Дійові особи та виконавці
Тев’є-молочник – О.Норчук,
н.а.України, лауреат Національної премії України ім.Т.Шевченка
Ф.Стригун
Голда, жінка Тев’є – М.Кулай, н.а.України Т.Литвиненко,
ст.А.Матійченко
Їх дочки: Цейтл - С.Мелеш, ст.Ю.Михайлюк
Голд - Н.Боймук, ст.М.Шумейко
Хава - Г.Далявська, ст.Н.Поліщук
Шпринца - Х.Гузиль, М.Кучма, М.Солук
Бейлка - Х.Гриценко, ст.І.Калинюк, В.Копоть
Ента, сваха – ст.І.Калинюк, н.а.України Т.Литвиненко,
з.а.України А.Сотникова, В.Щербань
Мотл, кравець – А.Войтюк, ст.Ю.Волинський
Перчик, студент – А.Войтюк, Д.Каршневич, В.Коржук
Лайзер, м’ясник – І.Гаврилів, з.а.України Я.Юхницький
Федька, молодий хлопець – ст.М.Вишкварок, Р.Гавриш,
Н.Московець
Арончик, син міліонерші – Р.Гавриш, ст.Б.Любомирський,
Б.Ревкевич
Дядько Арончика – Я.Кіргач, з.а.України Я.Мука
Педоцур – А.Сніцарчук, Ю.Хвостенко
Урядник – Р.Біль, В.Гончаренко
Слуга у Лайзера – П.Бенюк(мол.), А.Войтюк, ст.Р.Федорук
Слуга у Педоцура – Д.Каршневич,
ст.Б.Любомирський,
Б.Ревкевич
Танці та масові сцени:
П.Бенюк(мол.), Н.Боймук, А.Войтюк, Р.Гавриш,
Х.Гриценко, Х.Гузиль, Г.Далявська, Д.Каршневич,
Я.Кіргач, В.Копоть, М.Кучма, С.Мелеш,
Н.Московець, О.Норчук, Б.Ревкевич, А.Сніцарчук,
М.Солук, Ю.Хвостенко, В.Щербань;
студенти ЛНУ ім. Ів.Франка: М.Вишкварок,
Ю.Волинський, І.Калинюк, Б.Любомирський, А.Матійченко,
Ю.Михайлюк, Н.Поліщук, Р.Федорук, М.Шумейко. |
|
А.Баранга
Переклад з румунської
Ж.Макаренка
За комедією А.Баранги
«Травесті»
«Комедіанти»
Комедія на 3 дії
Дійові особи та виконавці
Александра
(актриса) – з.а.України А.Сотникова,
з.а.України І.Швайківська
Тіті
(ведучий актор) - н.а.України С.Глова,
з.а.України О.Кузьменко
Дімітріца (зав.літ.)
– з.а.України Л.Боровська,
з.а.України
Н.Лань
Секретарка
– Г.Давидова, Т.Павелко
Боянджіу
(бухгалтер) - з.а.України Ю.Брилинський,
н.а.України Є.Федорченко
Василіке
(суфлер) –
М.Максименко,
з.а.України
В.Яковенко
Фанаке
(режисер) – Б.Ревкевич, Ю.Хвостенко
Михай
(чоловік Александри) – з.а.України О.Гарда,
з.а.України
Г.Шумейко
Мануела
(актриса) –
О.Люта, Н.Шепетюк
Мадам Боянджіу
- з.а.України О.Бонковська,
з.а.України Л.Остринська
Аргір
(автор п’єси) –
Р.Біль, Д.Каршневич
Михок
(актор) – О.Норчук, А.Сніцарчук
Нікі (син
Александри і Михая) – В.Коржук,
Н.Московець
Режисер-постановник – н.а.України А.Бабенко
Художник-постановник – з.д.м.України Л.Боярська
Помічники режисера - О.Круш, К.Ткаченко
А.Бабенко
про "Комедіантів".
Тетяна
КОЗИРЄВА
«Високий замок»
19
лютого 2008 року
|
Життя – це театр і навпаки…
(з приводу прем’єри заньківчан)
Ще у XVI
ст. В.Шекспір сказав свій знаменитий вислів – «Життя – це театр».
Сьогодні можна сміливо перефразувати, що театр – це саме життя. Адже
основними темами, які актори зображують на сцені є вічні життєві
суперечності, цінності та вартості. Що не кажіть, а таки вірно
написав А.Баранга у своїй п’єсі «Травесті»: «В театр глядач
приходить дивитись не задуми та ідеї. Він йде, щоб посміятися або
поплакати. Якщо ти зіграв так, що він плаче або сміється – вважай –
успіх забезпечено. Коли нема ні сміху ні сліз – кажи пропало». Саме
за цією п’єсою
23,
24 та
28 лютого на сцені НАУД театру ім.М.Заньковецької
відбудеться перша у цьому році прем’єра, комедія в трьох діях у
постановці н.а.України Алли Бабенко «Комедіанти».
Головна героїня твору, талановита актриса та директор театру
Олександра Дан переживає особисту драму. Попри те, що вона
примадонна сцени «Вільного театру», її особисте життя не склалося.
Зігравши прем’єрний показ, Александра розуміє, що її особисте життя
ось-ось зазнає краху. Проживши у шлюбі 20 років, вона розуміє, що
вони з чоловіком поводяться неначе двоє чужих людей, які випадково
зустрілися у холі готелю. Актриса досягла визнання та слави, «20
років промовляла монологи про щастя інших, а сама забула одну
маленьку дрібницю – створити особисте щастя». В одну мить вона
задумалася, що вже й сама не розуміє, коли грає в театрі, а коли живе
насправді…
Іноді
ми також намагаємось здаватися іншими, ввійти в образ, який нам не
притаманний. Лише, коли зазнаємо в цьому очевидного краху, то
розуміємо, що зіграли цей спектакль невдало. Та хіба це важливо у
житті?..
У
будь-якому випадку тріумфу ми досягнемо лише у власній ролі, тоді ж
навіщо марнувати час на даремні перевтілення? Адже «сенс життя
полягає у тому, щоб залишити гарні спогади, а до цього треба
готуватися заздалегідь»…
Леся
Кічура
редактор літературної частини
НАУД театру ім.М.Заньковецької
|
