|
Вистава-реквієм, присвячена 135-ти річчю з дня народження харизматичного
Митрополита Андрея Шептицького, отримала довге життя.
І нічого дивного
в цьому нема. Адже вистава не про особу. Вистава про особистість. Про не
лише
ревного служителя Господнього і пастора народу, а й про
благочистителя, що підтримує митців, рятує євреїв під час погромів,
підтримує й благословляє воїнів УПА. А найбільше прагне владика - об'єднання
української нації. Тож це не просто вистава, це величний пам'ятник, монумент
одному з найбільших духовних провідників українців. Від початку і до кінця
вона сповнена великої психо-емоційної напруги. А ще, як пише критика, в ній
чується потужна енергетика, ядром якої є добро.
|
Слуга Божий Андрей
Шептицький народився 29.VII.1865р. в селі Прилбичах
Яворівського району на Львівщині. 1888 року вступив до Чину Св.Василія Великого,
1892 - став священником, 1899 - Станіславівським Єпископом, а 1900 - Галицьким
Метрополитом. З повною посвятою трудився над поглибленням релігійного духа своїх
вірних, відновою східного обряду та над розвитком свого народу в усіх ділянках
культурного і суспільного життя. Його апостольська ревність обіймала й
українську еміграцію: раз відвідав Бразилію й
Аргентину і двічі Північну Америку. Як добрий пастир не опускав своїх вірних і в
часи ворожих наїздів. Завжди стояв в оьороні правди й справедливості. Був ув'язнений
Москвою в 1914-17р.р.
Провідною ідеєю
Його життя була справа об'єднання Церкви. Обставини не
дозволили здійснити Його унійних намірів, однак це тільки збільшує Його заслугу
й велич. Хоч тяжко терпів через недугу, Він ще молив Бога ласки мучеництва, а
перед Апостольським Престолом просив дозволу на "мученичу смерть за віру й
єдність Церкви в заміну за терпіння свого народу". Помер у Львові 1.XI.1944.
Беатифікаційний процес розпочато 5.XII.1958. |
